Реквизиты для оплаты по кредитным договорам

Біда кредитних спілок – біда народу. Це – НАША біда.



Ростислав Гайдаенко
«Друже !!! Ти натерпівся від економічного занепаду? Тобі набридло, що в тебе з кишені витягають все, що ти туди кладеш? Тобі не зрозуміло чому нерівноправність різних верств населення в Україні досягла небачених у цивілізованих країнах світу вершин? Ти – член кредитної спілки?

Тоді ця історія про тебе і для тебе.

За планами економічних стратегів із комуністичним вихованням, у мізках яких не було більш сучасних уявлень про економіку ніж перша та друга моделі госпрозрахунку, Україна ніколи не повинна була перетворитись на потужну розвинену державу. На її прикладі необхідно було показати усьому світу що буває із тими, хто хоче вирватись із номенклатурного стійла та економічного рабства.

Ризикнути здійснити радикальні економічні перетворення на зразок польських консервативна верхівка України не могла і не наважилась. Одне вона добре розуміла: гроші – це кров економіки. Хто контролює гроші, той контролює й економіку.
Ні ваучерна приватизація, ні приватизація землі не були побудовані на принципах рівноправності та поваги влади до своїх співгромадян. Все робилось в інтересах посередників, які скупили за безцінь фондові активи, нагребли землі. Цікаво, що хоч всі громадяни соціалістичної України мали рівні права та називались «народом», селянам було відмовлено у праві приватизувати підприємства, а жителям міст – сільськогосподарські угіддя. Принцип «розділяй та володарюй» було використано на 100%. І оскільки в результаті ні селяни ні жителі міст нічого не отримали, війни села із містом не відбулось.

Проте іще більш цікаво відбувалась приватизація банківської системи. В одну ніч було зруйновано державну банківську монополію, і на початку 90-х з’явилась низка «комерційних банків». На це взагалі не було ніякого народного мандату, за те тік крові економіки тепер стали контролювати приватні особи та клани правлячої верхівки.
Національний Банк вів жорстку політику контролю та зарегулював до кінця 90-х років комерційні банки. Проте потреба у кредитах у країні була такою великою, а грошова маса настільки недостатньою, що банківська система, навіть не маючи достатньо економічних свобод, не бідувала у цій країні ніколи.

Приватна банківська система України просто виросла на інфляції і зубожінні більшості українців. Їй вдалось також не погано заробити на кризі 1998 року. Ті, хто мав доступ до іноземної валюти, добряче нажились на тих, хто вимушений був любити рідну гривню.
Ми все це пам’ятаємо. Ми пам’ятаємо також, що прийняття тимчасового законодавства про кредитні спілки у вересні 1993 року стало ковтком свободи для вчителів, медиків, інженерів, які перекваліфікувались у фінансистів та почали створювати перші кредитні спілки. Більш ліберальні умови регулювання створили передумови для швидкого росту, і кредитні спілки скористались кредитом довіри своїх членів.

Держава у особі Держфінпослуг з самого початку своєї діяльності (2004 року) руками непрофесійних та корумпованих чиновників почала створювати не умови для розвитку ефективного бізнесу в кредитних спілках, а систему підпорядкування кредитних спілок державі. Вона почала лізти у процеси самоуправління, обмежувати господарську самостійність, вести недолугу ліцензійну політику.

В результаті більш 800 кредитних спілок на початок 2008 року опинились із гривневою грошовою масою у більш, ніж 5,2 млрд. гривень на руках, при практично не працюючій на захист їх інтересів судовій та виконавчій системах, без системи підтримки ліквідності та гарантування вкладів та без професійного державного регулювання.
Бачачи стрімкий ріст кредитних спілок, та не в змозі налагодити ефективний та професійний нагляд, Держфінпослуг не знайшов нічого кращого, як звернутись до правоохоронних органів із списками кредитних спілок, що не мають ліцензії. І це саме у той час, коли велика кількість спілок почали переліцензування, пов’язане із завершенням дії перших ліцензій, виданих на три роки у 2004-2005 роках.

ДФП практично відкрито взяв курс на знищення невеликих кредитних спілок, керуючись логікою Сталіна «немає спілки – немає проблеми». Пайовий капітал також муляв державному регулятору тому, що спілки, які працювали прозоро та на кооперативних принципах, базуючись виключно на пайовому капіталі, не потребували ніякого ліцензування та не дозволяли державі «рулити» по – своєму.

Криза 2008 – 2009 років зробила всі вади державного регулювання очевидними, і люди почали справедливо вимагати відповідальності чиновників, які створили непрофесійну систему, що дозволяла отримати сертифікати, ліцензії, пройти перевірки, і що ніяк врешті не убезпечило людей від шахрайства та втрат.

Так само, як при Горбачові «кооперативи» насправді не були кооперативами класичного, західного зразка, але на пост – радянському просторі надовго заплямували чисту кооперативну ідею, так і тепер, невміння дотримати класичних принципів побудови кредитних спілок, дискредитує увесь кооперативний рух.

Нам важливо зрозуміти кому це вигідно. Саме кредитні спілки, а не банки наприкінці 90-х ввели споживче кредитування та зробили кредитні гроші ближчими до громадян, захопили суттєву долю ринку. Саме кредитні спілки запропонували нові стандарти гнучкості та оперативності при наданні кредиту. Саме у кредитних спілках співвласником зміг стати будь-який громадянин, а не лише той, кому дозволила влада, або кому за державний кошт подарували долю.

ОПЛАТА КРЕДИТА в КС ПКО

Банківські реквізити кредитної спілки

«Перше кредитне товариство»

для перерахування платежів за кредитами:

Місцезнаходження: 65020, Україна, м. Одеса, вул. Базарна, 104

ЄДРПОУ: 23212644 ,

Банк отримувача: ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Одеса

КОД БАНКУ: 328704

р/р 26509054300158

Призначення платежу:

Погашення кредиту по к / д №

(повний номер кредитного договору)

від Прізвище І.Б.